Школи, парта, зошити, оцінки: у Лозовій працює єдиний музей освіти Харківщини

В одній з кімнат Лозівського будинку дитячої та юнацької творчості (БДЮТ) зберігають давні предмети, що складають загальний фонд музею освіти Лозової. Усі експонати до нього приносили для того, щоб зберегти добру пам’ять про шкільні роки, дитинство, вчителів, говорить одна з організаторок музею Тамара Линник. У фонді Музею освіти понад тисячу предметів, якими користувалися учні та вчителі «радянської школи» — парта 40-50 років, зошити з учнівським прописом та журнал з оцінками знань дітей, які пережили страшну війну. Музей постійно поповнюється новими експонатами і там часто проводять екскурсії для учнів, вчителів. Такий музей єдиний на всю Харківщину, завітати до нього може будь-який бажаючий.

• Від ідеї до відкриття

Ідея створити Музей освіти у Лозовій виникла у тодішнього керівництва міського відділу освіти Івана Назарчука та Наталії Ванди. Приблизно 2 місяці освітяни, лозівчани збирали предмети та матеріали для першої експозиції, говорить педагог, яка була біля витоків створення музею освіти Тамара Линник. У створенні музею допомагали «всім миром».

«Зі збиранням матеріалів дуже допомагали історики Валентина Прокопенко, Володимир Ліценко, Анатолій Кожедуб. Допомагали і випускники шкіл, один з них Валерій Шарапа. Він приносив до музею фотографії 40-50 років, розповідав про випускників. Я теж ходила по школах, щоб поспілкуватися з вчителями та отримати матеріали, що допомогли відкрити музей», — говорить колишня керівниця Музею освіти Тамара Линник.

Музей освіти у Лозовій відкрили 1 червня 2004 року в одному з приміщень Лозівського міського відділу освіти на 1 мікрорайоні. У 2005 році музей зареєстрували у системі Міносвіти. З 2015 року передали у підпорядкування Лозівського БДЮТ.

Музей освіти має 4 тематичні розділи:«Освіта міста – історія та сьогодення»,«Їх праця – вагомий внесок у розвиток освіти міста», «Гордість і слава освітян», «Світ захоплень вчителів та учнів». У Музеї освіти є найточніша інформація про виникнення шкіл та інших початкових закладів у Лозовій, про здобутки учнів, вчителів та випускників. У експозиції освітянського музею є рідкісні експонати, що не зустрінеш у сучасних школах. 

• Де були перші заклади освіти Лозової

Зараз у Лозовій працюють 8 ліцеїв, де діти здобувають загальну освіту. Школи розташовані на мікрорайонах та у старих частинах міста. Найстарішою школою у Лозовій була середня школа № 54. Вона розташовувалася біля Локомотивного депо. Зараз будівлі школи не існує.

«Це була класична, академічна школа. Її вважали елітною, предмети викладали російською мовою, коли у інших закладах, що відкривали пізніше, предмети вивчали українською мовою», — говорить колишня керівниця Музею освіти Тамара Линник

Школу № 54 у 80 роки перейменували і заклад переїхав у нову будівлю. Зараз, це ліцей № 8, на «Авилівці».

З матеріалів Музею освіти: До революції 1917 року у близько 80% населення Лозівщини не вмило ні читати, ні писати. У районі та місті працювало:

• 38 шкіл, 2 гімназії;
• 4 двокласних училища;
• 10 церковноприходських шкіл;
• 22 однокласних училища.

У Лозовій були гімназія для хлопчиків, згодом стала називатися школа ім. Короленка (будівля навпроти нинішнього автовокзалу по вул. Покровській). Для дівчат була гімназія ім. Луначарського. Також у місті була церковно приходська школа, згодом, це школа ім. Шевченка. Її будівлі збереглися до сьогодні, в одній з них розташована Дитяча художня школа.

Однією з перших початкових шкіл у Лозовій був заклад радгоспу «Комуніст», неподалік лікарні по вул. Дикого, згадує Тамара Линник. У музеї є дані про педагогічний технікум, що були у Лозовій та Катеринівці до початку Другої Світової війни.

«Я навчалася у школі № 2, це теж одна зі старих шкіл. У перші роки після війни ми не вдягали шкільну форму, бо тоді її ще не було. Навчалися у класах, де не було шкільних меблів зокрема й парт, сиділи на лавці за столом. Писали на листах з паперових шпалер», — говорить Тамара Линник.

Ближче до 60 років школярі вже носили форму, у закладах з’явилися парти, учні робили записи у зошити, а не на паперових шматках. Школи поступово поверталася до звичайного навчального процесу.

• Незвична парта середини 20 століття

Один з найпомітніших експонатів у музеї освіти - шкільна парта 40-50 років. Учні початкової та старшої школи у Лозовій вчили предмети сидячи за ось такою партою. Вона мала не звичну конструкцію.

«Ця парта з Панютинської школи, за нею навчалися учні початкових класів. У старших класах були такі самі парти. тільки більшого розміру. Кожна парта мала місце для чорнильниць та пір’яних ручок. Щоб учневі було зручно підійматися, у парті частина нахиленого стола підіймалася вгору», — говорить колишня керівниця Музею освіти Тамара Линник

Довідка з інтернету: Знаменитий гігієніст Федір Федорович Ерісман у 28 років опублікував свою наукову працю «Вплив шкіл на походження короткозорості», вивчивши залежність появи очних і тілесних захворювань від неправильного положення учня за столом. Тому він запропонував нові меблі. Конструкція шкільної парти Ерісмана створює хороші умови учневі для письма, читання, малювання. Парту зробили так, щоб текст у підручнику або зошиті можна було читати тільки під прямим кутом. Оскільки Ерісман довгий час займався лікуванням очних хвороб, він врахував і оптимальну відстань для читання — 30-40 сантиметрів. Сидячи за партою, сутулитися стало неможливо.

• Зошити з каліграфічним прописом

На старенькій парті й зараз лежать кілька зошитів, яким вже більш як 60 років. На сторінках зошитів збереглися каліграфічні прописні букви. Їх, учні писали чорнильними ручками. Виводили літеру за літерою, старалися не ставити чорнильних плям, бо за це ставили погану оцінку.

• Оцінки учнів післявоєнної радянської школи

Як сьогодні, так і тоді за засвоєння шкільного матеріалу учням ставили оцінки у щоденник та класний журнал. У музеї освіти є класний журнал 5 класу Домашанської семирічної школи за 1946-47 рік. Примітно, що у журналі вказані різні дати народження учнів, які не повинні навчатися у одному класі. Так сталося, бо через війну неможливо було навчатися, після звільнення від загарбників, учні поверталися до шкіл у ті класи, що пропустили. Також у журналі є домашні адреси школярів з назвами вулиць у Домасі 40 років.

• Музей освіти завжди чекає відвідувачів та їхні історії

Про кожен експонат Музею освіти можна розповідати окремо, адже це не тільки речі, це пам’ять зі своєю історією, говорить керівниця гуртка «Музеєзнавці-екскурсоводи» Лозівського БДЮТ Олена Кононенко. Таких предметів у експозиції безліч і вони є неоціненними матеріалами, згадками про вчителів та успіхи учнів, керівників освіти Лозівщини минулого і сьогодення.

До музею може прийти кожен та принести нові пам’ятні речі й цікаві історії. На час карантину музей не приймає відвідувачів та коли умови дозволятимуть, людей чекатимуть з нетерпінням, повідомили у Лозівському будинку дитячої та юнацької творчості.

Довідки за телефоном: (05745) 7-46-92.

Читайте також: Від коней з діжками до автоцистерн: чим цікавий музей лозівських рятувальників

Маленький музей великого колективу: експонати історії Локомотивного депо «Лозова»